-
Приймали присягу патрульні поліцейські Бориспільщини
У Борисполі, на центральній площі міста відбулась урочиста церемонія складання…
-
На Київщині очікується погіршення погодних умов
За прогнозами синоптиків, 25 березня на Київщині очікуються складні погодні…
-
У КОДА обговорили будівництво нової кільцевої дороги
За участі голови Київської обласної державної адміністрації Максима Мельничука, першого…
Історія Рогозів
Село, центр сільської ради, розміщується за 16 км від Борисполя на автотрасі Київ – Черкаси. Розташоване понад заплавою річки Карані, яка в давнину була судноплавною, а нині ледве пробивається слабкою течією по зарослому верболозами руслу. Рогозів знаходиться на відкритій місцевості, з усіх сторін оточений полями. У центрі села – неглибоке озерце, що зветься Біле. Територію поблизу Рогозова досліджували археологи. В урочищах Степова долина та Городище знайдено рештки посуду доби міді (IV – III тис. до н.е.). Неподалік від села виявлено групу скіфських курганів. На околицях Рогозова знайдено рештки кісток мамонтів. Як вважають дослідники, село Рогозів виникло на межі XV – XVI століть. З цього часу маємо перші письмові згадки про нього. Ось що пише, зокрема, відомий дослідник Переяславщини Олександр Стороженко: "...судячи по підтверджуючі грамоті Сигізмунда І Яцку Лозу від 1525 року, близько цього часу встигли вже виникнути деякі нові села і селища: Жереб'ятин, Княгинин, Рогози і Воронковичи..." "Рогози" – такою, очевидно, була первісна назва Рогозова. Відомо кілька версій щодо походження сучасної назви села. Оскільки воно розташоване в низинній місцевості, поблизу річки Карані, де здавна росла рогоза, то, можливо, назва походить від назви цієї рослини. З іншого боку, О.Стороженко вважає, що назва пішла від імені одного з перших поселенців на прізвище Рогоза. Лозкам, польським шляхтичам, Рогозів належав до 1628 року, а з 1628 – Олізарам. Збереглися історичні документи, що проливають світло на питання формування, так би мовити, етнографічного складу населення села Рогозова. За часів польсько-литовського панування, воно, як і багато інших сіл на території Лівобережної України, поповнювалося втікачами з Правобережжя. Зокрема, в" Актах Люблінського трибуналу ", що розглядав справи селян-втікачів, читаємо: "... найбільше вихідців дають ... Борисполю з Баришевом, Іванковом – Бежов,... Черняхов, Селець, Ловков в Житомирському окрузі, ... Рогозову – Бежов..." 1655 року землі поблизу села Рогозова, що раніше належали панам польським, гетьманським універсалом були передані у довічне користування Якиму Сомку, свояку Богдана Хмельницького.
У XVIII ст. Рогозів належить до Вороньківської сотні Переяславського полку. 1712 року селом заволодів Іван Берло, сотник вороньківський. Згодом, по смерті І. Берла, Рогозів перейшов у спадщину до його дружини і сина. На початку XVIII ст. у селі було всього 13 дворів. Після введення московського територіального устрою Рогозів став центром волості. До Рогозівського волосного правління належали села Глибоке, Любарці, Старе.
1859 року у Рогозові налічувалося 227 дворів, проживало близько 2х тисяч чоловік, діяла православна церква.
На поч. XX ст. у Рогозові було вже близько 3х тисяч жителів. Основою господарства було млинарство. На той час у селі було близько 50 вітряків.
За переписом 1926 року, Рогозів – центр району, до якого входили села: Вороньків, Єрківці, Глибоке, Жереб'ятин, Кийлів, Ковалин, Любарці, Проців, Сальків, Софіївка, Рудяків, Сошників, Старе. У 30-ті роки у Рогозові було створено чотири колгоспи: "П'ятирічка", "Косіора", "Жовтень", "Шевченка". 1936 року було організовано машинно-тракторну станцію (МТС). У роки голодомору, за неповними даними, в селі померло від голоду 84 чоловіки. Зберігся лист колгоспників села Рогозова до Сталіна, писаний у квітні 1932 року:" 3 самого початку ми стояли за радянську владу, зараз не хочемо, щоб вона втрачала авторитет, але ми вже не в силах терпіти і просимо звернути увагу – у нас уже опухли від голоду діти. Нас 284 чоловіки, щоб поодиночки нас не брали в ГПУ, ми не підписуємось".
Німецько-фашистська окупація тривала два роки (1941-1943). За мужність і героїзм, виявлені при форсуванні Дніпра в роки війни, уродженцю села Братусю І.І. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У селі встановлено пам'ятник Герою.
Ще до війни у селі було створено хор-ланку. Колектив хору брав активну участь у багатьох концертах в Україні, виступав у Москві, їхні пісні були записані на грамплатівку. Деякі з учасниць хору були запрошені до найпрестижнішого колективу України – хору, яким керував Г. Верьовка.
Киріївщина
До Рогозівської сільської ради належить село Киріївщина. Засноване в 20х роках на землях поміщика Кириєвського. Згадка в документах – 1926 року. Назва походить від імені власника земель. Село об'єднувалося з хуторами Бурдуківщина і Бурсуківщина. В Киріївщині – 72 двори і понад сто жителів.
Розташоване за 18 км від райцентру і за 20 км від залізничної станції Бориспіль.