-
Приймали присягу патрульні поліцейські Бориспільщини
У Борисполі, на центральній площі міста відбулась урочиста церемонія складання…
-
На Київщині очікується погіршення погодних умов
За прогнозами синоптиків, 25 березня на Київщині очікуються складні погодні…
-
У КОДА обговорили будівництво нової кільцевої дороги
За участі голови Київської обласної державної адміністрації Максима Мельничука, першого…
Герої Радянського Союзу - уродженці Бориспільщини
Стасюк Микита Іванович
Народився в 1912 році в селі Велика Стариця (нині Бориспільського району Київської області) в селянській родині. Українець. Безпартійний. Працював у колгоспі.
У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. У боях радянсько-німецької війни з липня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Воронезькому і 1-му Українському фронтах, спочатку рядовим сапером, потім командиром саперного відділення.
В жовтні 1943 року, коли війська 1-го Українського фронту переправлялися через Дніпро в районі Вишгорода, Стасюк командував групою понтонерів, що перевозила піхоту і техніку. Протягом п'яти діб на своєму понтоні він доставив на правий берег річки батальйон піхоти, дві мінометні роти, роту автоматників і дві гармати. У ніч з 1 на 2 жовтня, під час обстрілу переправи понтон Стасюка перекинувся, а два сусідніх потонули. Сержант організував порятунок поранених і особисто в ньому брав участь. 20 жовтня 1943 року Микита Іванович Стасюк загинув під час перевезення військ через Дніпро на Лютізький плацдарм.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 листопада 1943 року за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Дніпра сержантові Микиті Івановичу Стасюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденом Леніна, медалями «За бойові заслуги»,
Микола Петрович Прудкий
Народився 20 травня 1922 року в селі Дударків (нині Бориспільського району Київської області). Українець. Член КПРС з 1943 року. У 1938 році закінчив неповну середню школу і вступив до Ніжинського технікум механізації сільського господарства.
У 1940 році, після другого курсу, був призваний до лав Червоної Армії і його було направлено на навчання до танкового училища. У боях радянсько-німецької війни з березня 1942 року. Воював у 89-й танковій бригаді командиром розвідувального взводу.
Під час Курської битви (біля села Краснікове Орловської області) був важко поранений, але продовжував бій. Помер у медсанвзводі 16 липня 1943 року.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками в дні Курського битви лейтенанту Миколі Петровичу Прудкому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.
Кравченко Іван Хотович
Народився 5 липня 1921 року в селі Гнідин (нині Бориспільського району Київської області України) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б) з 1942 року. У 1936 році закінчив 7 класів, працював в рідному селі. У Червоній Армії з 1940 року.
У боях радянсько-німецької війни з червня 1942 року. У 1943 році закінчив Сталінградське танкове училище.
6 серпня 1943 року в наступальних боях на Харківському напрямі Кравченко з своїм взводом, переслідуючи ворога, увірвався в місто Гайворон. Влучним вогнем підбив два танки і знищив близько сорока п'яти ворожих автомашин з піхотою і вантажами.
11 серпня танк Кравченко був підбитий, а сам він контужений. Але відважний командир продовжував вести вогонь і з підбитого танка, забезпечуючи просування радянських частин. Командир батальйону Клобанов, дізнавшись, що Кравченко контужений, а танк його підбитий, зажадав негайно евакуювати його в тил. Але лейтенант прохав комбата залишити його в строю.
23 червня 1944 року, діючи у складі передового загону бригади, уклинившись в оборону противника разом з своїм взводом, він знищив два дзоти, подавив три кулеметні точки і дві протитанкові батареї. З'являючись в тилу ворога, Кравченко завдавав стрімких ударів по супротивникові і забезпечував розвідданими головні сили
Кудря Іван Данилович ("Максим") - командир диверсійно-розвідувальної групи в Києві, капітан
Народився 7 липня 1912 року в селі Салькове, нині село Проців Бориспільського району Київської області Україна, в родині селянина. Українець. Член ВКП (б) з 1939 року. Закінчивши 7 класів та вчительські курси, завідував початковою школою, потім був на комсомольській роботі. З 1934 року в органах НКВС, служив у прикордонних військах і в апараті НКВС УРСР. Закінчив військово-політичне училище.
У роки Великої Вітчизняної війни лейтенант Кудря знаходився в окупованому гітлерівцями Києві. У 1941-42 брав участь у підготовці та бойових операціях 7 диверсійних груп. У результаті противник зазнав великих втрат у живій силі і бойовій техніці. 5 липня 1942 Кудря за доносом був заарештований гітлерівцями. Загинув у фашистських катівнях.
Звання Героя Радянського Союзу Івану Даниловичу Кудрі присвоєно посмертно 8 травня 1965.
Нагороджений орденом Леніна.
Ім'ям Героя названа вулиця в Процеві, Києві. Про подвиг групи "Максима" Вадимом Собко написана п'єса "Київська зошит", і в 1966 році знятий фільм "Два роки над прірвою" на кіностудії імені Довженка.
Братусь Іван Іванович
Народився 26 грудня 1921 року в селі Рогозів (нині Бориспільського району Київської області) в сім'ї селянина. Українець. Закінчив школу № 8 міста Осиповичі Могильовської області. Працював бухгалтером Бориспільської контори «3аготзерно».
З початком радянсько-німецької війни в діючій армії. У боях при форсуванні річок Сейм, Десна і Дніпро старший сержант Братусь, діючи в бойових порядках стрілецького підрозділу, у вересні 1943 року гарматним вогнем знищив 5 танків, 6 кулеметів, 8 дзотів і багато гітлерівців.
Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1171) Івану Івановичу Братусю присвоєне 16 жовтня 1943 року.
У 1945 році закінчив Саратовське танкове училище, в 1953-му — курси удосконалення КУОС. З 1969 року підполковник Братусь — в запасі. Жив і працював в Києві. Помер 16 червня 1975 року.
У рідному селі та в м. Бориспіль ім'ям Героя названі вулиці та встановлено пам’ятники.